01.02.2026

Микола Сираш: «У Кубку України легких матчів не буває, але на полі авторитетів для нас нема»

Інтерв'ю Миколи Сираша для прес-служби ФК Локомотив (Київ) – про його шлях у футболі, захист команди Карпенка, очікування від Меморіалу Макарова та вирішального етапу сезону.

Микола Сираш – ключовий виконавець оборони київського Локомотива, який вже встиг стати гучною сенсацією у Кубку України. В інтерв’ю Микола розповів про те, як вдалося пройти Колос і Верес, чому поразка в Тростянці стала «корисним підзатильником» та чого «залізничники» чекають від Металіста 1925.

«Меморіал Макарова – хороший етап підготовки»

– Миколо, зараз Локомотив активно готується до відновлення сезону. Як оцінюєте результати першого спарингу проти Полісся (Ставки) і на чому тренерський штаб робив основний акцент у цій грі?

– Зіграли спаринг проти Полісся (перемога 3:1). Перемагати завжди приємно, але результат у цій грі не був головним. Важливо було знову відчути м’яч, велике поле та отримати необхідне фізичне навантаження. Саме на цьому й наголошував тренерський штаб перед грою.

– Ви нещодавно зіграли контрольний матч проти дубля Локомотива (U-19). Цікаво було?

– Безперечно. У нас хороша молодь, вони дали нам бій і це було цікаво (перемога 6:1). Бажаємо їм розвиватися, прогресувати та гарно виступити на найближчому турнірі – Меморіалі Макарова. Добре, що клуб турбується про розвиток гравців і заявив два склади Локомотива на ці змагання.

– Попереду традиційний зимовий Меморіал Макарова. Які завдання стоять перед командою: перегляд нових ігрових зв’язок чи виключно перемога в турнірі? Раніше брали участь у цьому турнірі в складі попередніх команд?

– Думаю, проти перемоги ніхто не буде. Але головне завдання на цей турнір – набрати ігрову форму, згадати ігрові зв’язки та награти нові поєднання. Меморіал Макарова – хороший етап підготовки через ігрову практику. Якщо не помиляюся, для мене це, мабуть, перша участь у цьому турнірі.

«Металіст 1925 – непростий суперник»

– В Кубку України на вас чекає серйозний іспит у матчі проти Металіста 1925. Чого очікуєте? Чи задоволені жеребом?

– Металіст 1925 – непростий суперник, і це точно буде гарячий матч. Ми налаштовані боротися від першої до останньої хвилини, показати свій характер та командну гру. Кожен буде віддавати на полі максимум, адже у Кубку України легких матчів не буває. Це шанс довести, що ми готові до будь-яких викликів!

– Це вже третій ваш суперник із УПЛ в кубку. Чи можна сказати, що для Локомотива матчі проти клубів УПЛ стали вже звичною справою, де зникає зайвий пієтет перед суперником? Як згадуються матчі проти Колоса та Вереса?

– Так, матчі проти клубів УПЛ стають для нас звичною практикою – ми поважаємо кожного суперника, але на полі авторитетів для нас нема. Кожен поєдинок – це перевірка самого себе, можливість проявити себе та показати характер і командний дух. Матчі проти Колоса та Вереса залишили позитивні враження: ми здобули досвід, який зараз допомагає команді діяти більш впевнено та організовано на полі.

– Які ваші особисті очікування від весняної частини Другої ліги? Чи відчуваєте ви, що за цей період команда змогла стати монолітнішою в захисті?

– Хочеться максимально якісно та надійно відіграти весняну частину сезону. Ігор залишилось небагато, тож важливо провести їх ефективно та з позитивним результатом для команди. Буде важко, адже ми йдемо у верхній частині турніру, і суперники налаштовуватимуться на нас відповідно. Так, з кожною грою ми краще розуміємо один одного, але далеко не ідеально, тому попереду ще багато роботи.

«Мені дуже пощастило з тренерами»

– Розкажіть, як потрапили в футбол? Чи мали в родині футболістів? Хто ваш перший тренер?

– У родині ніхто професійно футболом не займався. Раніше футбол грався у всіх подвір’ях, і саме так я полюбив цю гру – завдяки старшим друзям, які брали мене з собою. Першими тренерами були Микола Петрович Бондаренко та Петро Гаврилович Семистрок, які працювали в місцевій спортивній школі.

– Ваша футбольна географія досить широка: Біла Церква, Бровари, Кропивницький. Хто з перших тренерів мав найбільший вплив на ваше становлення як універсального захисника?

– Мені дуже пощастило з тренерами в дитинстві. У Броварах в школі-інтернаті мене вели Олег Борисович Ваганов та Дмитро Миколайович Донченко – кваліфіковані дитячі тренери, які багато чого навчили не лише у футбольному плані, а й у вихованні як особистості. Було багато тактичних занять, нам завжди наголошували слідкувати за тим, як працюють партнери на інших позиціях, щоб ми ставали універсальними гравцями і могли діяти на різних позиціях у разі потреби.

Потім, у Кропивницькому, я працював з Олександром Олександровичем Антоновим – дуже гарним тренером і людиною. Він міг вже використовувати мене там, де було потрібно, і там я набрався практики на різних позиціях.

– Ви пройшли через структуру чернігівської Десни та виступали за ФК Чернігів. Наскільки важливим для вас було представляти рідне місто на рівні Першої ліги?

– Грати за рідне місто було для мене особливо цінним досвідом. Це завжди приємно – виходити на поле у рідному місті, відчувати підтримку своїх людей. Я щиро радію успіхам своїх попередніх команд.

– У вашій кар’єрі були періоди виступів в аматорському чемпіонаті та за Кудрівку. Як цей досвід допоміг вам адаптуватися до жорсткого силового футболу професійних ліг?

– Коли я грав на аматорському рівні, потрапив у команду з гарним колективом під керівництвом тренера Валерія Анатолійовича Чорного та досвідчених футболістів. Вони багато чого підказували і допомагали, тому там ніжку прибрати було не так просто. Подібний досвід був і в Кудрівці – Олександр Вікторович Бабор зібрав сильну команду з місцевих якісних футболістів. Ми грали на аматорському рівні, перебуваючи у верхній частині таблиці, і тоді аматори мало чим відрізнялися від Другої ліги.

– Ви можете зіграти як на фланзі захисту, так і в центрі чи опорній зоні. Де ви особисто почуваєтеся максимально ефективним і де вас бачить Сергій Карпенко?

– Зараз я граю на позиції центрального захисника, і мені тут комфортно. Тренер Сергій Карпенко бачить мене саме на цій позиції, тож буду робити все, щоб допомагати команді максимально.

«Матч у Тростянці став для нас своєрідним підзатильником»

– У серпні 2025 року ви стали гравцем Локомотива. Хто виступив ініціатором вашого переходу до стану залізничників і як вас прийняв новий колектив?

– Ініціатором мого переходу був Назар Ярославович Козак – саме він зателефонував і запросив до команди, тоді ще на посаді головного тренера. Але так склалося, що на перше тренування я приїхав уже за нового тренерського штабу. Колектив прийняв дуже добре, тут здорова атмосфера, тож адаптація пройшла без жодних проблем.

– Як грається з товаришами по центру захисту – Коноваловим і наддосвідченим Лук'янчуком? Якщо скажу, що переломним став матч у Тростянці і після того все змінилося в грі захисту, погодитеся?

– Матч у Тростянці став для нас своєрідним підзатильником – думаю, він нам був потрібен. Після тієї гри всі зробили правильні висновки й зрозуміли, що прохідних матчів не буде. Що стосується взаємодії з Коноваловим і Лук’янчуком, то з кожною грою ми краще відчуваємо один одного на полі, з’являється взаєморозуміння і впевненість у захисті. Але попереду ще багато роботи – ми це добре усвідомлюємо.

– Локомотив один із найкращих за захисними показниками. Як розподіляєте заслуги з воротарем Беліменком? Хто кому частіше допомагає в грі?

– Це заслуга всієї команди. У нас оборона починається ще з нападу – всі стараємося працювати компактно й дисципліновано, щоб у Бєліменка було якомога менше роботи. А він, у свою чергу, не раз виручає нас у ключові моменти, тож це взаємодопомога.

– Локомотив став справжнім відкриттям Кубка України, вибивши двох представників еліти. Як ви вважаєте, у чому головна сила цієї команди в кубкових протистояннях?

– Наша головна сила – в колективі й бажанні. Усі розуміли, що Кубок – це ще один шанс заявити про себе: і як футболістам, і як команді, яка варта більшого. Саме ця спільна мотивація й об’єднала нас у кубкових матчах.

– Новий формат Кубка України викликав багато дискусій. Як гравцеві, вам подобається можливість частіше зустрічатися з топ-клубами, імпонує, що більше аматорських колективів отримали шанс спробувати сили в цьому турнірі?

– Мені подобається такий формат – він дійсно цікавий. У Кубку стало більше сенсацій, з’явився шанс частіше грати проти команд УПЛ і перевіряти себе на такому рівні. Це корисний досвід і для футболістів, і для команд, які отримали можливість проявити себе.

– Які цілі ви ставите перед собою до завершення контракту в червні 2026 року? Чи є мрія повернутися до Першої ліги саме з Локомотивом?

– Моя головна ціль до завершення контракту – бути корисним команді й партнерам. Робити все можливе, щоб своєю грою тішити вболівальників, тренерів і керівництво клубу. Усі в Локомотиві об’єднані однією метою – підвищитися в класі. Тому будемо віддавати максимум, щоб це стало реальністю.

До речі, гол Миколи Сираша в ворота Пенуелу потрапив до десятки найкрасивіших за перше півріччя Другої ліги 2025/26, а сам наш центрбек був названий разом із ще кількома гравцями Локомотива у списку 33 найкращих гравців чемпіонату.

Почитати інші важливі інтерв’ю ЛОКО можна тут: