Сергій Карпенко: «Я всім футболістам Локомотива говорю: назавжди запам’ятайте ці емоції, тому що це і є футбол!»
Велике інтерв’ю з головним тренером ФК Локомотив (Київ) Сергієм Карпенком.
Локомотив проводить найкращий сезон у своїй новітній історії:
🔝 Найкраще в історії виступів турнірне положення
🔝 Найбільша в усьому чемпіонаті переможна (6 поспіль) і безпрограшна (12 матчів поспіль) серія
🔝 Найкраща в усьому чемпіонаті оборона (всього 11 пропущених м’ячів)
🔝 Найкраща в Групі «Б» результативність (41 гол), різниця голів (+30)
🔝 Найбільша в Групі «Б» кількість результативних замін (6 голів джокерів») 🔝 Єдиний представник Другої ліги в 1/4 фіналу Кубка України 2025/26
Завдяки чому вдалося досягнути таких результатів і як буде готуватися столичний клуб до весняної частини сезону?
Про це в інтерв’ю клубній прес-службі розповів головний тренер ФК Локомотив (Київ) Сергій Карпенко.
«У відпустку Локомотив пішов із почуттям задоволення від виконаної роботи»
– Локомотив зараз відпочиває. У якому настрої команда пішла у відпустку?
– Пішли з почуттям задоволення від тієї роботи, яку ми встигли виконати за цей короткий проміжок часу.
– До коли Локомотив відпочиватиме?
– Відпустка у нас до 15 січня.
– Що розпланували собі на збори?
– Перший етап зборів ми розпочнемо 15 січня і він триватиме до 2 лютого у дворазовому режимі тренувань. Від 19 січня по 1 лютого пройде повноцінний етап підготовки. Другий етап зборів – Меморіал Макарова, наші перші матчі — 2-го лютого. А з 23-го лютого по 3-тє березня пройде третій етап підготовки, плануємо провести його тут, у Києві – в рамках підготовки до 1/4 фіналу Кубка України. Четвертий етап від 6 по 20 березня: безпосередньо підготовка до чемпіонату.
«Пана президента Локомотива Олександра Єгорова запитав про одне найважливіше»
– Цікаво, як взагалі виник Локомотив у вашому житті? Чи було багато сумнівів, коли приймали команду, і чи була ця пропозиція єдиною?
– По-перше, клуб базується вдома, поруч. По-друге, і це найголовніше – це команда, яка поставила перед собою амбітні цілі та завдання. Ми зустрілися з паном президентом Олександром Єгоровим, переговорили. Я запитав про одне найважливіше – цілі та завдання, і ми обговорили спільний план розвитку та покращення справ у клубі. Про інші варіанти не має сенсу зараз говорити, тому що я для себе твердо вирішив, що саме Локомотив – мій новий виклик у тренерській кар’єрі.
– Що ви знали про Локомотив до того, як очолили його?
– Знав, що це хороша, самобутня команда. Вони завершили попередній сезон на третьому місці, брали участь у стиковому матчі зі Скалою 1911 (1:4). Знав також про проблему з відсутністю власної бази Але я знаю, що на Локомотиві будуть відбудовувати новий стадіон після ракетної атаки окупантів, тож, думаю, скоро умови роботи покращаться.
– З якими емоціями згадували свої матчі як головного тренера проти цієї команди?
– Щодо ігор проти Локомотива — раніше я більше зосереджувався на своїй тодішній команді. А вже коли прийняв Локомотив, почав детально вивчати футболістів: як вони грають і у який саме футбол.
Цікаво знати:
Сергій Карпенко, як тренер, провів три матчі проти Локомотива:
4:1 в Кубку України 2024/25 на чолі Металіста 1925
2:3 в Другій лізі 2024/25 на чолі Металіста 1925-2
0:0 в Другій лізі 2024/25 на чолі Металіста 1925-2
– Якщо порівняти склад Локомотива проти ваших Металіста 1925-2 та Металіста 1925, то у старті залишилося буквально кілька людей: воротар Бєліменко, захисники Ярмак і Багрій, півзахисник Сахненко, нападник Мордас. Інші, включно із запасними, суттєво оновлені. Тогочасний Локомотив вам подобався? Чи були ті хлопці вам цікаві як фахівцю?
– Коли я передивлявся їхні виступи, то склав своє враження. Безперечно, звернув увагу відразу на декількох футболістів із потенціалом.
– Змінювали амплуа чи спосіб застосування тих чи інших старожилів Локомотива?
– Не хочу нікого обговорювати, адже у кожного тренера своя ідея та схема гри. Звісно, певні перестановки мали місце. В першу чергу, тому, що гравці розвиваються, прогресують, і тренерам важливо дати їм себе по-різному проявити.
– Те, що ви так суттєво оновили команду, було з вашої волі чи вимушено, як даність?
– Коли я прийшов, було мало досвідчених футболістів, багато молоді. Хтось пішов, хтось травмувався. По деяких ситуація була в стадії вирішення.
– Тож фактично команду довелося формувати наново. Бували болісні перехідні моменти?
– Ми почали створювати більш позитивний і перспективний колектив, який даватиме результат і виконуватиме завдання. Коли я тільки прийшов, деяких позицій просто не існувало – їх треба було наново комплектувати.
«У стартових турах зіткнулися з нестачею зіграності, а над одним компонентом окремо працювали двічі на тиждень»
– Наскільки важко збиралася команда?
– Та ні, збиралися швидко. Когось запросили із Чайки, ось наприклад зустрівся з братами Савчуками — вони погодилися. Колю Сираша порекомендували, він теж приєднався. Потім на перегляд прийшли люди після розпаду одних клубів, після підвищення в класі інших.
Мали допомогти нам Тименко та Пуди, але на зборах отримали важкі травми. Головатенко, якого я добре знаю, був не в найкращій формі після травми, але я дав йому шанс. Сабалаєва ми взяли з Металіста, Смітюха, Костирю також орендували.
Орендували й Мельниченка, бо футболістів катастрофічно не вистачало. Добре, що він прийшов у тонусі з Кудрівки після зборів. А от Лях спершу був не у формі, та й досвідченого Лук’янчука ми підтягували місяць, щоб він підібрався до основи.
– За таких обставин, коли команда тільки-но зібрана, був певний ефект збірної. Скільки турів знадобилось, щоб гравці налагодили взаєморозуміння?
– Нам багато що вдалося, хоча справді на початку сезону ми довше за декого з більш зіграних конкурентів набирали форму. Ще в першому матчі чемпіонату Діназ обіграли, а от вдома з Чайкою створили багато моментів, але зіграли внічию — гра показала, що зіграності ще бракує.
Особливо провальною була гра на виїзді, де і тренерський штаб, і футболісти спрацювали не найкращим чином. ФК Тростянець виграв – 3:0, ми догравали в меншості після трьох пропущених.
– Як виходили із цієї ситуації та на що, в першу чергу, звертали увагу?
– Бачили навіть при стартових труднощах позитивні моменти: що вдавалося створювати моменти, комбінувати, швидко переходити від оборони в атаку.
Так, реалізація моментів кульгала, тому ми додатково, окремо працювали над цим двічі на тиждень: відпрацьовували групові та командні взаємодії в завершальній фазі . Десь до 5-6 туру все потихеньку почало виходити.
– Здається, в якийсь момент велику допомогу надали вдалі заміни. Це вже було свідчення, що ви повністю ознайомилися з глибинними можливостями колективу?
– Справді, були хороші матчі вдома з Лівим Берегом-2, в Олександрії, де ми вигравали за рахунок рокіровок під час гри. У нас було мало замін, тож основа грала по 90 хвилин. Я дуже вдячний команді, що вдалося витримати виснажливу дистанцію із великим відсотком набраних очок. Чого варті перипетії Кубку, де виривали перемоги 1:0 та по пенальті, попри велику кількість травмованих та відсутність підсилення на конкретних позиціях, особливо в атаці.
– Можливо, були футболісти, яким ви змінили позицію на полі?
– Так, ми проводили певні зміни. Мордаса випускали правіше, Сахненка ставили вперед, Мельниченка іноді зміщували з центру на лівий фланг. В окремих матчах, де потрібна була силова робота, технічних гравців могло не вистачати, тому доводилося комбінувати.
– У розпал сезону ви проводили ротацію навіть у центрі захисту, хоча тренери зазвичай не чіпають зіграні зв'язки. Це було вимушено чи планово?
– Лише одного разу це було планово — я дав відпочити гравцям у матчі з Діназом. Тоді випустив Лук’янчука, він набрав форму і ми виграли той матч із важливим голом від Павла. В інших випадках я бачив, що ті чи інші гравці або на пошкодженнях, або на виснаженні, тож ті рокіровки були зумовлені об’єктивними обставинами.
– Локомотив раніше не посідав таких високих місць. Як ви змінювали сприйняття реальності у футболістів, щоб вони звикли до того, що немає права на осічку?
– У нас хороші футболісти, вони розуміють, куди ми йдемо і чого прагнемо. Вони бачать результат і те, що ми стали сильнішими. Ми — єдина, цілісна команда: від керівництва, футболістів до водіїв та фотографів. Ми як одна дружна сім’я, де всі допомагають один одному.
– Кубок України прославив команду, з’явився великий інтерес і фан-база. Але чи не була це надмірна витрата енергії щодо виконання головного завдання сезону в чемпіонаті?
– Так, хлопці дуже виснажувалися. Після таких матчів була велика проблема налаштувати їх емоційно, повернути сили. Кубковим іграм ми віддавалися повністю, але потім, на третій день, треба було знову концентруватися на чемпіонаті. Найважче було саме після матчів — відновити гравців фізично та емоційно, бо емоції — це головне. Я вдячний, що у них не було зайвої ейфорії: день пораділи — і знову до роботи.
– Здалося, що матч із друголіговою вінницькою Нивою на Кубок України вийшов навіть складнішим, ніж з представниками УПЛ – Колосом і Вересом. Це ефект накопиченої втоми?
– Ми знали, що буде важко. Наша стихія — контратаки проти сильніших суперників, а Нива сама сіла глибоко, шукала свій момент і структурно оборонялася. Ми розуміли: якщо програємо конкуренту по лізі після успіхів в УПЛ, ніхто нас не зрозуміє.
– Вінницька Нива, проваливши старт, на той момент набрала хорошу форму. Це вас здивувало?
– Ні, вони хоч і почали невдало, але потім набрали хід. Ми готувалися до тяжкої гри, бачили, що це якісна команда з перспективними гравцями та дуже досвідченим тренером.
– Жереб із Металістом 1925 у чвертьфіналі Кубку був найбільш небажаним для вас?
– Хотілося б зустрітися з ними в фіналі . У них зараз багато травмованих, але до другого кола вони відновляться та підсиляться. Ми гратимемо на виїзді, тож буде набагато важче. Але на тих емоціях, що в нас є зараз, можливо, це й не так погано. Нас жереб не щадив і на більш ранніх стадіях.
– З Металістом 1925 ви розійшлися без непорозумінь чи для вас матч проти колишніх одноклубників буде особистим, принциповим?
– Так, усе добре. Ми в нормальних відносинах з президентом Бойком. Останнього разу коли бачилися – жартували, що зустрінемося у фіналі, але доля звела нас у чвертьфіналі.
– У чому був феномен вашої команди Металіст 1925-2, яка навесні 2025 року показувала результати на рівні лідерів Групи Б?
– З молоддю працювати непросто. Коли ти створюєш команду з юнаків і одразу потрапляєш у дорослий футбол, перший рік завжди йде на адаптацію. Ми перейшли у силовий футбол, було багато помилок. Але до другого кола ми адаптувалися, провели хороші збори, спарингувалися з сильними суперниками і хлопці призвичаїлися.
«На турнірі Макарова будемо шукати підсилення: нам потрібно 2–3 гравці, і ось куди»
– Які можуть бути втрати у Локомотива під час зимової перерви?
– У пошуках ігрової практики буде шукати нову команду захисник Назаренко — молодий гравець, йому треба грати. Також підуть Палій, Костиря, Смітюх, Лях.
– Палій, Сабалаєв, Костиря, Смітюх — ваші підопічні по Металісту 1925. Вони показали потенціал для зростання у Локомотиві?
– Півзахисник Сабалаєв показав, що може грати, йому треба більше довіряти та давати ігрову практику. Всі інші хлопці – з хорошими задатками й заслуговують уже грати в Другій лізі регулярніше, але у нас – команда, яка наразі бореться за вищі місця, ми собі не можемо дозволити надмірну ротацію.
– А щодо підсилення?
– Подивимося на зимових зборах і на турнірі Макарова. Якщо будуть сильніші кандидати — будемо думати. Наразі нам потрібно 2–3 нових футболісти.
– На які позиції шукаєте новачків?
– Зараз нам потрібні воротарі для конкуренції, цього не вистачає. Треба саме досвідчені голкіпери, які створюватимуть якісну конкуренцію нашому незамінному Бєліменку, який за 2025 рік не пропустив жодного матчу. Розглянемо футболістів і на інші позиції, в напад, захист. Але зміни не будуть дуже великими.
– У команді були й орендовані гравці. Чи вдасться їх залишити, зокрема Мельниченка?
– З Мельниченком у нас договір оренди на рік, тож на весну він залишається в команді.
– Колишній захисник Динамо та молодіжної збірної України Лук’янчук, який восени відновлював кондиції й уже під кінець півріччя заграв в основі, продовжить грати за Локомотив?
– Так, Лук’янчук також залишається з нами, він не орендований. Нам потрібно допомагати тим, хто хоче грати. Бо якщо регулярно наполовину оновлювати склад, це ж знову потрібно буде робити нову команду і знову працювати з новим складом, витрачаючи додатковий час на награвання. У нас такого часу просто нема – навесні відразу ж почнуться відповідальні матчі і в кубку, і в чемпіонаті.
– Чи є у вас у нотатнику якісь прізвища футболістів із Другої ліги? Хто сподобався? Чи є на кого подивитися в сучасній Другій лізі, крім 59-річного Миколи Лиховидова, 35-річних Сергія Рибалки та Дениса Гармаша?
– Ну, якщо дивитися в нотатник, то ми спостерігали за Назаром Волошиним, коли він забивав за ФК Лісне ще серед аматорів — але, як бачимо, не ми одні за ним стежили, ось Лівий Берег, куди перейшов головний тренер Рябоконь, його й підписав.
Загалом, у Другій лізі є чудові футболісти, які можуть як підсилити команду тут і зараз, так і в перспективі вирости в хороших футболістів. Ми за ними стежимо, маємо список, і якщо співпадуть наші бажання й можливості, з задоволенням доукомплектуємося.
«Добре, що Олександр Єгоров шукає такі методи співпраці, як із ФК Яблонець. Із задоволенням з ними б зіграли товариський матч»
– Безперечно, Локомотив привертає увагу ще й своєю іншою роботою, не лише футбольною. Нещодавно підписали договір про співпрацю із чеським клубом Яблонець. То що, можливо, планується товариський матч із чехами?
– Поки що не знаю. Відомо, що наш президент їздив туди. Ми ще не зустрічалися, щоб обговорити, що буде далі. Зараз ми побачимось ближче і будемо розуміти подальші кроки. Думаю, у майбутньому можемо десь зіграти: можливо, поїдемо до них на збори, а можливо — проведемо окремий товариський матч. Із задоволенням. Нам, безперечно, цікаво, і ми дуже раді, що Олександр Єгоров постійно шукає новаторські методи співпраці для Локомотива.
– Багато говорять про те, що Локомотив — це команда з власною академією. Як часто ви туди заглядаєте? Чи є там уже гравці, які вже подають надії та підбираються до першої команди?
– Звичайно, регулярно стежимо за нашим дублем і поглядуємо навіть на більш молодші склади. Буває, дивимося матчі та навіть двосторонки вживу, бо в нас перетинається тренувальний процес: вони тренуються раніше, ми — після них. Коли приїжджаєш заздалегідь, можна поспостерігати за хлопцями.
На ігри я потрапляв дуже рідко, бо бракує часу — коли вони грають, у нас зазвичай тренування. Але так, є футболісти, яких ми будемо запрошувати на збори. Думаю, вже зараз один такий гравець точно є, а взагалі обов’язково будуть молоді вихованці з академії.
– Друга клубна команда заявлена на Меморіал Макарова. Це важлива віха, адже для цих хлопців пограти на дорослому турнірі в нинішній ситуації — безцінно.
– Так, вони отримають хороший досвід. Пограють, наберуться впевненості, щоб потім краще виступати у своєму чемпіонаті. Знову ж таки, в турнірі з хорошими суперниками, часто дорослішими й досвідченішими, краще можна буде вивчити потенціал цих хлопців.
– Знаємо, що до вас деякі гравці з дублю залучаються на заняття першої команди?
– Обов’язково. Ми за ними спостерігаємо. Коли вже починається недільний ігровий цикл, ми запрошуємо їх на конкретні тренування, де вони можуть себе проявити.
«Вже після перших матчів зрозуміли, що Ultras Block за нас горою»
– Ви вигравали Другу лігу на чолі Ниви (Бузова) в сезоні 2022/23. Тоді було менше учасників, але все одно точилася конкуренція до останнього туру за третій комплект медалей. У нинішній Другій лізі багато новачків, а резервні команди клубів Прем’єр-ліги мають хороший підбір футболістів. Важче працювати зараз чи, навпаки, легше порівняно з попереднім досвідом?
– Коли я працював у Бузовій, тоді було менше команд-учасниць, особливо таких молодих колективів, як Лівий Берег-2, ФК Олександрія-2, Чорноморець-2. Коли вони приїжджають на виїзд, то не завжди їм дають із першої клубної команди футболістів. А от коли ти граєш проти них в гостях, і якщо їхні перші команди вже зіграли свої матчі, вони віддають гравців у дубль. З ними дуже важко грати — там і молодь хороша, і досвідчені футболісти. Тож зараз у нижчих лігах грати набагато цікавіше.
– Здавалося б, після золотих медалей Друга ліга для вас пройдений етап. Чому все ж сюди повернулися?
– Мотивація одна — працювати, і це головне. Можна просто сидіти й чекати, поки тебе запросять у вищий дивізіон, в УПЛ чи Першу лігу, але так можна й не дочекатися. Тренерська кар’єра дуже важка. Зараз багато агентів, які працюють зі своїми тренерами і хочуть, щоб скрізь була їхня людина.
Працювати простіше, коли в тебе є команда, ніж коли потрібно зробити наново боєздатний колектив – і ще й виконати завдання. Проте важче завдання – це виклик для тренера й можливість себе проявити. Я думаю, що це і є справжній показник роботи тренера — коли команда дає результат і прогресує.
– Оцей конкретний підбір футболістів Локомотива із середнім віком 23,6 років і без жодного гравця в віці 30 років і старше стрибає вище голови чи, навпаки, має значний запас для прогресу?
– Запас для прогресу є. Прогрес іде, але він не такий швидкий, а поступовий. Є молоді гравці, які додають з кожним днем. Є більш досвідчені хлопці, які прийшли без зборів, без ігрової практики і їх ще треба вивести на бойову форму.
– Успіхи в чемпіонаті та кубку привернули увагу до його провідних гравців. Нема остраху, що їх елементарно розберуть?
– Завжди треба рухатися вперед. Одним і тим самим складом важко постійно вигравати, треба щось змінювати. Був ти на аматорському рівні, перейшов у Другу лігу — повинен додавати. Перейшов у Першу лігу — теж треба зростати.
Тож, якщо в клуб надійде хороша пропозиція й керівництво вирішить відпустити того чи іншого футболіста, ми це приймемо – щоб тільки було на користь розвитку Локомотива. Проте в цілому, звичайно, ця команда, яку ми зараз сформували, може рости й прогресувати, тож хочеться, щоб ці хлопці подовше пограли разом – у плані розвитку це буде їм на користь, і вони швидше досягнуть вищого рівня майстерності.
– Локомотив — столична команда, і це має свої плюси, але й мінуси в вигляді могутніх сусідів і підвищеної конкуренції в боротьбу за таланти. А чи реально Локомотиву сьогодні конкурувати за таланти з іншими київськими клубами? Чи ви в цій ієрархії, так би мовити, у нижній частині харчового ланцюжка?
– Є клуби УПЛ – це одна історія. Є клуби, які багато років виступають на одному рівні й не мають великих амбіцій – це інша історія. Я думаю, що ми можемо конкурувати з багатьма з тих, що базуються поруч, саме за рахунок амбітних завдань, чудового колективу та можливостей у розвитку, які відкриває перед талантами наш клуб.
Футболісти, яких ми запрошуємо в Локомотив, це розуміють. Хоча в інших клубах Києва та області, які виступають в УПЛ і Першій лізі, фінансова структура, можливо, й краща, але ті, хто знає мене як тренера та знає наш колектив, частіше йдуть саме до нас.
Я б запрошував більше таких, як брати Савчуки. У них були варіанти навіть у Першій лізі. Але коли вони прийшли до мене на збори, хоча їх уже конкретно кликали в інші клуби, вони залишилися тут. Сказали: «Хочемо попрацювати з вами, знаємо ваші завдання». Хтось може піти за грошима сьогодні — було кілька людей, які мали йти в Локомотив, але побігли туди, де пообіцяли великі суми. Але той, хто має спортивну мотивацію, буде вище цінувати можливість прожити ось таке півріччя, як у Локомотива – з неймовірними емоціями в чемпіонаті та кубку.
– Локомотив унікальний тим, що має вболівальників. Для нинішніх часів і нижчих ліг це рідкість. Як знаходили з ними спільну мову? Коли зрозуміли, що Ultras Block – це саме ваші вболівальники та у вас є взаєморозуміння?
– Вони нам дуже допомагають, підтримують і вдома, і на виїздах, женуть команду вперед, навіть коли дуже тяжко. Спільну мову знайшли швидко — після перших матчів зрозуміли, що вони за нас горою. Це було приємно.
– Мабуть, той «коридор вогню», коли ви їхали на Осокорки до Лівого Берега-2, теж назавжди в пам’яті?
– Так, наші фани дуже креативні. Готуються до кожного матчу, це не спонтанно. Це клас! Я всім футболістам говорю: назавжди запам’ятайте ці емоції, тому що це і є футбол!