Павло Багрій: «Чи міг залишатися в Італії? Всюди добре, а вдома – найкраще»
Прес-служба ФК Локомотив (Київ) у бесіді з нашим оборонцем Павлом Багрієм обговорила півріччя в Другій лізі та Кубку України, а також настрій перед початком зборів першої клубної команди.
Талановитий захисник Павло Багрій пройшов юнацькі склади Прикарпаття та Вереса, а також займався футболом за кордоном, але саме в Локомотиві дебютував у дорослих професіональних турнірах. Від дебюту 11 квітня 2025 року проти ФК Чернігів і до сьогоднішнього дня 20-річний лівий фулбек провів 27 матчів, видавши п’ять результативних передач.
У минулому році наш співрозмовник пройшов чудовий шлях, дійшовши до 1/4 фіналу Кубка України та групи лідерів Другої ліги разом із Локомотивом. Про прогрес у складі нашого клубу, перший рік у команді та цілі й завдання на 2026 рік Багрій розповів у своєму інтерв’ю.
«Свята провів чудово»
– Павле, позаду насичена перша частина сезону. Як провели зимові свята та де черпали сили перед зборами?
– Свята провів чудово: перший тиждень був з рідними, проводив час з ними, потім поїхали з друзями на відпочинок.
– Чи вдалося повністю абстрагуватися від футболу на цей час, чи все ж дотримувалися індивідуального плану підготовки?
– У перший час відпочив, направив емоції та думи на проведення часу з рідними та друзями, а вже пізніше почав підтримувати форму, щоб бути в тонусі.
– В якому настрої підходите до зимових зборів?
– З чудовим настроєм та натхненням чекаю на підготовку до другого кола чемпіонату. З нетерпінням чекаю можливості побачити партнерів по команді.
«Чи зіграємо навесні в кубку один проти одного з братом? Час покаже»
– Локомотив створив справжню сенсацію, ставши єдиним представником Другої ліги в 1/4 фіналу Кубка України. У чому головний секрет цього кубкового характеру команди?
– Секрету немає. Ми просто були одним цілим, всі один за одного виходили на поле і билися до останньої хвилини. В цьому і є Сила та дух команди.
– Ваші відчуття від суперників – включаючи Верес, за юнацький склад якого ви грали?
– Суперники були досить цікаві, причому як учасники УПЛ, як Колос і Верес, так і інший клуб Другої ліги – вінницька Нива. Всі по-своєму складні й давали бій. Щодо Вересу, це була для мене принципова гра і виходив з шаленою мотивацією. Вдячний нашій команді, що всі разом, ми змогли досягнути виходу в кубкову весну.
– Попереду чвертьфінал проти Металіста 1925. Це буде вже третій поспіль суперник з УПЛ на вашому шляху. Чи додає це додаткового азарту команді?
– Звичайно, додає азарту! Багато хто б хотів випробувати свої сили та показати, на що ми здатні проти грандів нашого футболу.
– На цій стадії ви можете зустрітися на полі зі своїм братом Іваном, який грає за дубль харків’ян. Чи обговорювали вже в родині це потенційне протистояння? Наскільки принципово для вас вийти саме проти нього?
– Так, обговорювали це з родиною, та й конкретно саме із братом. Трішки жартували на цю тему, але мені б і справді хотілось зіграти проти нього. Це була наша мрія з дитинства, щоб ми зустрілися разом на футбольному полі. Але чи вийде це, час покаже. Ніякої принциповості немає, ми граємо в футбол і виконуємо поставлені клубами завдання, незважаючи на те, хто суперник.
«Минулого сезону Локомотив грав в один футбол, а зараз – в інший»
– Ви граєте за Локомотив з весни 2025-го. Як би ви порівняли команду минулого сезону та нинішнього? Що змінилося в атмосфері чи тактичних вимогах?
– Минулого сезону були інші виконавці та інший тренерський штаб, у кожного тренера різне бачення. Минулого сезону грали більше на контратаках, а зараз – в агресивний енергозатратний футбол. Щодо атмосфери, то що тоді, що зараз хороша атмосфера в команді.
– Ви – основний лівий захисник Локомотива. Як оціните вашу взаємодію на фланзі з партнерами – Мельниченком, Головатенком та іншими крайками? Хто з них найкраще відчуває ваші забігання?
– Не можу виділити когось одного зручно грати як з Іваном так і з Андрієм, хороші гравці.
– Статистика каже, що ви проводите на полі 85% ігрового часу. Чи відчуваєте ви себе вже лідером роздягальні, попри молодий вік?
– Сам за себе не можу сказати, чи є лідером роздягальні. Я просто роблю свою роботу та виконую вимоги тренерського штабу. Ну, і стараюся приносити якомога більше користі команді.
«У топ-три лівих захисники світу внесу гравців Барси, ПСЖ і одного українця»
– Ви родом з Богородчан, що на Івано-Франківщині. Розкажіть про своє дитинство: як саме ви потрапили у футбол?
– Так, Богородчани – це містечко, де я і почав займатися футболом. Ми все дивились з батьком футбол і мені дуже сподобалось. Я захотів, щоб він мене віддав на футбол, і з 7 до 10 років я займався в своєму місті, а потім потрапив в СДЮСШОР Прикарпаття.
– Хто був вашим першим тренером?
– У мене їх було двоє. Моїми першими тренерами були Роман Процак та Роман Загірняк.
– Івано-Франківська область дала Україні багато відомих футболістів. Чи є серед земляків хтось, хто був для вас прикладом у дитинстві?
– Прикладом був для мене Олег Вікарюк (колишній нападник ФК Львів, Прикарпаття, тернопільської Ниви та низки інших вітчизняних клубів, – прим. ЛК), який в подальшому став моїм тренером в СДЮСШОР Прикарпаття.
– Наскільки важливу роль у вашому становленні відіграла родина? Чи часто рідні дають поради після матчів?
– Дуже важливу роль! Всі мене підтримують та допомагають, звичайно, дають поради, інколи критикують за певні моменти, бо хочуть щоб все виходило якнайкраще.
– За які світові клуби вболіваєте та на гру яких топ-гравців свого амплуа рівняєтеся? Чи є хтось, чию манеру гри ви намагаєтеся копіювати?
– У світовому футболі вболіваю за Барселону та Арсенал, зараз подобається Бальде, який грає за Барселону, та Нуну Мендеш із ПСЖ.
– Ваш топ-3 найкращих лівих оборонців в Україні та світі?
– Топ-3 для мене лівих оборонців – Бальде, Мендеш і Миколенко.
«Дуже вдячні фанам виїзди за домашні ігри, це було незабутньо!»
– У вашій біографії є період виступів за італійську Орвієтана. Що це були за місто та команда?
– Так, був такий період. Коли почалось повномасштабне вторгнення, ми з братом і мамою поїхали в Італію, там проживала моя бабуся – в містечку Орвієто неподалік Риму. Там я ходив на стадіон та тренувався, а згодом бабуся сказала, що є тут команда, яка грає в Серії D.
На той час мені було 17 років і я мене взяли в команду U-19. Це був дубль команди Серії D, і я дуже зрадів, бо пройшло вже 3 місяці від початку повномасштабного вторгнення. В Україні на той момент футбольні змагання не проводилися, а я хотів грати. Спершу я непогано проявляв себе в U-19, а згодом почали підключати в першу команду. Потрапляв у заявки та зіграв 2 матчі за першу команду, виходячи на заміну – одну в Кубку та одну гру в чемпіонаті.
– Чим італійський підхід до підготовки молоді найбільше відрізняється від українського?
– Підхід відрізнявся тим, що більшість вправ були ігровими. Багато вправ було на завершення, на техніку. Чимало часу приділяли тактиці.
– Звучить цікаво. Напевно, могли спробувати поборотися за своє місце в «кальчо», може, доросли б до Серії А?
– Так, я міг там лишитися, але, як-то кажуть, «всюди добре, а вдома найкраще». Радий, що є можливість прогресувати на батьківщині, особливо в такій команді з амбітними цілями, як Локомотив.
– Ви пройшли школу Прикарпаття та структуру Вереса. Кого з тренерів на цьому шляху ви назвали б ключовим у своєму розвитку?
– Назвав би двох тренерів: це Олег Миколайович Шандрук, який повірим в мене, як тільки я прийшов у Верес (нинішній головний тренер рівнян в УПЛ, – прим. ЛК), та Станіслав Валерійович Упілков, який також вірим в мене та давав змогу показувати та проявляти себе.
– З ким із відомих зараз гравців вам доводилося перетинатися на дитячо-юнацькому рівні чи в дублі Вереса? Хто тоді найбільше вражав своїм талантом?
– Запам’ятались Рамік Гаджиєв (нині – вінгер Металіста 1925) та Матвій Пономаренко (нині – нападник Динамо). Власне, вони і в юнацькій збірній про себе заявили. Додам також півзахисника Вереса Дмитра Годю.
– Ви належите Вересу, але зараз є важливою частиною Локомотива. Які цілі ставите перед собою на другу частину сезону 2025/26?
– Завжди ставлю перед собою найвищі цілі, хочеться достигнути максимуму в другому колі чемпіонату.
– Що для вас ЛОКО та фани?
– Локо – це не просто команда, це сім’я, яка має однодумців та прагне до однієї, спільної, найвищої цілі. Фани – це найкраще що могло статись в першому колі! Це – наша підтримка. Кожної гри вони нас ведуть вперед, без них було б дуже важко. Дуже вдячні їм за це, за виїзди за домашні ігри, це було дуже приємно та незабутньо!