11-01-2026

Тимур Тітаренко – про найкрутіші перфоменси Локомотива: «Чи готуємо їх на чвертьфінал, хай це буде секрет!»

Захисник Тітаренко відповів на питання прес-служби ФК Локомотив (Київ). Розкрив секрет яскравих шоу під час матчів команди, а також поділився спогадами про успішні виступи в чемпіонаті та кубку, де Тимур відіграв восени помітну роль.

Хайлайт Тимура Тітаренка в осінній частині сезону – це вирішальний 11-метровий у матчі 1/32 фіналу Кубка України проти Колоса. Саме цей післяматчевий пенальті поставив крапку в грі з ковалівцями та вивів Локомотив далі, після чого ще дві стадії вдалося подолати команді, кваліфікувавшись в 1/4 фіналу єдиним представником Другої ліги.

Наразі Тітаренко може говорити про Локомотив, як старожил команди – він дебютував за нашу команду ще 3 серпня 2023 року в матчі з Діназом (1:0), після того зігравши 52 матчі та відзначившись шістьма голами. У новітній історії нашого клубу Тимур є другим за кількістю проведених матчів – і жоден із захисників за амплуа не зіграв за «залізничників» більше.

Бесіду з Тимуром Тітаренком ми почали із настрою, з яким він підходить до початку зборів.

«Зимові збори – як зустріч з друзями. Телефон можна вимкнути, а любов до спорту – ні»

– Тимуре, позаду насичений рік. Як минули зимові свята? Чи вдалося змінити футбольну атмосферу на сімейний затишок у рідному Києві?

– Рік був динамічний, тому сімейний затишок у Києві на свята став найкращим «трансфером». Перезавантаження вдалося😊

– Наскільки важливо для вас, як для футболіста, повністю «вимкнути» телефон і футбол на час відпустки, чи ви з тих, хто навіть у святкові дні стежить за АПЛ або «зимовою класикою» НХЛ?

– Телефон можна вимкнути, а любов до спорту – ні😊 Тому, в основному, відпочиваю, але якщо є час і хороший матч АПЛ із задоволенням подивлюся. Футбол – це не лише робота, а й любов.

– Збори для вас – як 1 вересня в школі чи як приємна зустріч з друзями після перерви?

– Більше схоже на зустріч із друзями.

– Що найбільше любите/не любите під час зимової перерви?

– Люблю командну атмосферу та робочий настрій. Не люблю лише перші дні адаптації після паузи.

«Що відчув після вирішального пенальті клубу УПЛ – Колосу? Полегшення, радість, адреналін – все разом»

– Ви провели найбільше матчів серед усіх захисників у новітній історії Локомотива. Є вже відчуття баті, який може в цьому колективі взяти на себе відповідальність у важкий момент, сказати щось колективу?

– Я не люблю гучних слів. Просто намагаюся робити свою роботу чесно і допомагати партнерам. Якщо мій досвід може бути корисним команді я завжди поруч.

– Що для вас особисто значить цей клуб? Чи відчували ви у 2023 році, коли підписували контракт, що станете частиною такого стрімкого злету?

– Для мене Локомотив – це не просто футбольний клуб, а справжня родина та можливість бути частиною цієї команди. Коли підписував контракт у 2023 році, я відчував гордість та відповідальність стати частиною команди з багатою історією.

Цей клуб особливий тим, що тут цінують не лише професіоналізм, а й командний дух, відданість та прагнення до розвитку. Я відчував, що приєднуюся до амбітного проєкту, де кожен гравець може реалізувати свій потенціал і разом ми можемо досягти великих цілей.

Стрімкий злет клубу – це спільна справа всієї команди, тренерського штабу та вболівальників.

– Локомотив – єдиний клуб Другої ліги у чвертьфіналі Кубка. Попереду Металіст 1925 — колишній клуб вашого головного тренера та багатьох партнерів. Чи відчувається в роздягальні особливий «підтекст» перед цією грою?

– Ми розуміємо, що Локомотив – це єдиний клуб Другої ліги на цій стадії, і це вже певна відповідальність.

Щодо «підтексту», то, звичайно, є свої футбольні історії, але в роздягальні ми про це не говоримо. Для нас головне – підготовка, дисципліна і бажання довести, що ми заслуговуємо бути в чвертьфіналі Кубка. На полі все вирішуватиметься грою.

– Ви пройшли вже два клуби УПЛ – Колос і Верес. У чому, на вашу думку, головна різниця між Локомотивом минулого сезону і нинішньою командою, яка на рівних б’ється з елітою?

– Насамперед у ментальності. Минулого сезону ми ще вчилися вірити в себе на такому рівні, а зараз команда виходить на поле без страху й поваги до статусів.

Ми стали більш організованими, додали в дисципліні й у впевненості в кожному епізоді. Зʼявилося розуміння, що ми можемо на рівних грати з командами УПЛ і це відчувається як у роздягальні, так і на полі😊

– Ви – справжній універсал: оборонець, який може зіграти на обох флангах, а в ААФУ, по-моєму, й у центрі виходили. Де ви почуваєтеся найбільш органічно і чи не втомлює така постійна зміна ролей?

– Так, в ААФУ грав більше в центрі, і це було круто: більше роботи з м’ячем та можливостей контролювати гру. Але якщо треба вийти на фланзі і порвати оборону суперника, без проблем, я ж універсал! 😊

Не люблю обмежувати себе однією позицією.

Футбол – це ж не шахи, де кожна фігура ходить тільки по-своєму.

Хочу бути як швейцарський ніж у руках тренера поставив туди, де треба, і я зроблю свою роботу. Головне щоб була довіра і розуміння з тренером.

– Давайте згадаємо кубковий трилер проти Колоса. Ви забили вирішальний післяматчевий пенальті. Що відчували в той момент, коли йшли до позначки? Чи був страх припуститися помилки перед домашніми трибунами?

– О-о-о, це був справжній кубковий трилер! Коли йшов до позначки серце билося як шалене. Та ще й вирішальний 11-метровий – тиск неймовірний! Чесно, був і страх, і хвилювання. Думки в голові: «Тільки не в штангу, тільки не промазати». Але коли підійшов до точки включається режим концентрації. Відкидаєш усі думки, вибираєш куточок і б’єш.

Коли забив – емоції просто вибухнули! Полегшення, радість, адреналін – все разом. Це ж не просто гол, це путівка команди далі в турнірі! Домашні трибуни додавали і тиску, і енергії водночас. Але саме їхня підтримка і допомогла не здригнутися в той момент. За це їм величезне дякую! 😊

– Раніше ви часто виконували пенальті. Чи побачимо ми вас у ролі виконавця 11-метрових у весняній частині сезону, чи зараз у команді з’явилася інша ієрархія?

– Раніше – так, пенальті виконував досить часто, і скажу чесно, люблю цю роль. Але зараз у нас більше варіантів. Це позитив для команди. Чи побачите мене в ролі виконавця? Так, побачите 😊

«Мій тато професійно займався хокеєм, але любив і футбол. Що я вибрав, ви знаєте»

– Ви – киянин і вихованець Зміни-Оболонь. Розкажіть, як взагалі у вашому житті з'явився м'яч? Це був свідомий вибір чи вплив родини?

– Футбол з’явився в моєму житті дуже рано, практично з дитинства, і це був свідомий вибір. Родина швидко зрозуміла, що м’яч я з рук не випущу😊 Для мене футбол це емоції, драйв, командний дух. Коли забиваєш гол або робиш гарну передачу, це неймовірні відчуття, які не порівняти ні з чим.

Родина мене завжди підтримувала. Тато возив на тренування, мама турбувалася про харчування та відпочинок, а брат був першим конкурентом у дворових матчах. З їхньої підтримкою мені вдалося дійти до професійного рівня.

– У вас серед рідних є спортсмени чи ви перший?

– Серед рідних спортсменом є той же батько – також і мій перший тренер, він займався раніше професійним хокеєм, але також любить і футбол. Тато хотів, щоб я пішов по його стопами, але я вибрав футбол, а не хокей😊

Так що футбол для мене це не просто робота, це частина мене, моєї родини, моєї історії. І я безмежно вдячний долі за цей шлях!

– Хто з відомих київських футболістів був вашим кумиром у дитинстві? На чиїй грі ви вчилися захищатися?

– Рівнявся на динамівських захисників, особливо на Олега Лужного. Вчився в нього гри на випередження й характеру.

– За які європейські команди вболіваєте і чия модель гри в обороні здається вам ідеальною у сучасному футболі?

– Моє серце за Реал (Мадрид). Дуже поважаю гру таких топових гравців, як Рамос, Варан, Пепе, Каннаваро — сильні, дисципліновані і завжди готові до швидкої атаки! В обороні намагаюся переймати їхні принципи: компактність, командність і характер.

– Наскільки важливою для вас є підтримка родини на трибунах стадіону «Локомотив» чи НТК ім. Баннікова?

– Коли родина поруч на трибунах, це додає сил і натхнення. Вони завжди підтримують, і це дуже мотивує.

«Вдячний за підтримку всім тренерам і особливо родині: вони вірили в мене навіть тоді, коли я сам сумнівався»

– У вашій кар’єрі був непростий період без професійного клубу. Хто підтримав вас тоді найбільше і не дав опустити руки?

– Так, був непростий період без професійного клубу. Найбільше підтримувала родина: вони вірили в мене навіть тоді, коли я сам сумнівався.

– Доводилося попрацювати на інших роботах? А на кого навчаєтеся?

– Доводилося грати на аматори 8 на 8, щоб підтримувати форму. Мені дуже допоміг тренер Павло Васильович Матвійченко (нині – головний тренер СК Полтава в УПЛ, – прим. авт.), я за цей період йому дуже вдячний. Паралельно я навчався на тренера, щоб розвиватися. На тренуваннях і в старших партнерів вчуся професіоналізму та дисципліни.

– Чим цікавитеся поза полем?

– Цікавлюся спортом загалом й проводжу час з родиною і друзями.

– Ви працювали з багатьма тренерами. Хто з них допоміг вам найбільше розкрити лідерські якості?

– У мене з дитинства були лідерські якості. Якщо брати всіх тренерів, з якими я працював, то це Анатолій Леонідович Блазунь, Дмитро Миколайович Фетісов, Андрій Вікторович Конюшенко, Павло Васильович Матвейченко, Андрій Олексійович Воробей, Руслан Геннадійович Уманець, Вадим Миколайович Лазоренко, Сергій Васильович Карпенко.

Вони цю якість бачили із перших тренувань, і не можу когось одного обрати. Всім безмежно вдячний.

– З ким із гравців, з якими ви перетиналися за ці роки, вам було найкомфортніше грати у захисті?

– О-о-о, це цікаве питання! Найкомфортніше грати з хлопцями, які тебе розуміють з півслова, з якими вже є конект на полі. За ці роки найбільш комфортно було з тими партнерами, які грають у “відкритий” футбол не бояться ризикувати, роблять швидкі рухи без м’яча, завжди готові прийняти передачу. Коли ти знаєш, що твій партнер побачить твій прохід або зрозуміє твою ідею ще до того, як ти отримаєш м’яч – це кайф!

Найкомфортніше з тими, хто має хороше бачення гри та вміє грати в одне-два торкання. Це створює динаміку, темп, не дає суперникові закритися. В Локомотиві маю кількох таких партнерів, з якими вже з’явилося взаєморозуміння. Не буду вказувати пальцем на когось конкретно, команда є команда, всі важливі! 😄

«Адреналін, радість і гордість за команду переповнюють»

– Ваше святкування в регбійному шоломі — це вже справжній мем та символ. Як у Локомотиву виникла ця ідея і що вона символізує для вас?

– Ідея з’явилася спонтанно. Хотілося зробити щось незвичайне після перемоги, трохи розважити команду та вболівальників. Для мене цей шолом символізує не тільки гумор, а й характер – грати сміливо, не боятися помилок і отримувати задоволення від процесу. З того часу це стало маленькою традицією і справжнім символом команди.

– Ми часто бачимо вас із гучномовцем у руках після перемог, коли ви заряджаєте ультрас. Які емоції переповнюють у цей момент? Це імпровізація чи ви заздалегідь готуєте «спічі»?

– Це завжди дуже емоційний момент 😄 Адреналін, радість і гордість за команду переповнюють. Зазвичай це імпровізація: намагаюся передати свої емоції уболівальникам і зарядити їх так само сильно, як вони заряджають нас на полі. Кожна перемога особлива, і у цей момент хочеться поділитися емоціями з усіма.

– Розкажіть про внутрішню кухню: хто в команді відповідає за креатив і чи готуєте ви щось особливе на чвертьфінал Кубка?

– У нас у команді святкування це спільна справа 😄 Ідея виникла від тренера із фізпідготовки Тараса Леонідовича Михайлюка, він таку штуку придумав 😅. Також і від гравців, але часто саме ми, додаємо креативу. Маски, шоломи та інші атрибути з’являються спонтанно, щоб підняти настрій і команді, і фанатам. Чи готуємо ми на чвертьфінал щось таке? Хай це буде секрет!

– Що б ви хотіли сказати вболівальникам «Локомотива» перед початком історичної для клубу весни?

– Перш за все, спасибі вам за підтримку – ми завжди вас чуємо і ви йдете в атаку разом з нами. Тому прошу вас і надалі залишатися з нами й робити справжнє свято футболу, тому що без вас гра – це не гра.

Читайте інші щирі розмови з ЛОКОлюдьми: