Євгеній Ярмак: «Мій кузен виступав за Локомотив раніше, а рідний брат грає за національну збірну України»
Основний захисник «залізничників» Євгеній Ярмак розповів про налаштування на УПЛівського суперника в Кубку, футбольні витоки своєї родини та секрет успіху в команді Карпенка.
Київський Локомотив став головним відкриттям поточного сезону, єдиним із представників Другої ліги пробившись у 1/4 фіналу Кубка України, а одним із наріжних каменів оборони «залізничників» є правий захисник Євгеній Ярмак. Вихованець футбольного селища Щасливе демонструє вражаючу стабільність, проводячи майже всі матчі в основному складі. Ми поспілкувалися з Євгенієм під час його виступу в складі «залізничників» на Меморіалі Макарова про підготовку до історичного чвертьфіналу проти Металіста 1925, його чемпіонське минуле та особливий зв'язок із вболівальниками. Ця розмова розкриває не лише професійні амбіції гравця, а й цікаві деталі спортивної династії Ярмаків, по-своєму унікальної та точно на 100% локомотивівської.
«Меморіал Макарова – це завжди рівень і повага до історії»
– Євгенію, наша команда взяла участь у Меморіалі Макарова – турнірі з великою історією. Які ваші враження від цьогорічного розіграшу, виходу в півфінал і суперників?
– Меморіал Макарова – це завжди рівень і повага до історії. Суперники добре підготовлені, багато молодих амбітних команд. Легких матчів тут не буває. Задоволений, що ми пройшли цей шлях і перевірили сили з гідними опонентами. Звісно, завжди прагнеш до перемоги – але якщо цей досвід допоможе в офіційних матчах, це і буде успіх.
– Навіть попри те, що в одному з матчів Меморіалу Макарова Локомотив здобув рекордну перемогу (9:0 проти ДЮСШ Металіст 1925)? Наскільки такі ігри корисні для підготовки, чи це більше психологічний момент для впевненості в атаці?
– Рахунок, звісно, приємний, але ми спокійно до цього ставимось. Психологічно теж плюс. Коли забиваєш багато, з’являється впевненість. Але головне не розслаблятись і тримати концентрацію. Головне для нас – це підготуватися до вирішальної частини чемпіонату і, звісно, до Кубку України.
– Попереду – головний матч весни: чвертьфінал Кубка України проти Металіста 1925. Як налаштовується захист на гру проти представника УПЛ? Чи є особливий розбір гри їхніх вінгерів?
– Готуємось максимально зібрано. У кубкових матчах усе вирішують деталі.
– Локомотив у четвертому для себе кубковому матчі зіграє вже з третім представником УПЛ. Як ви поставилися до жеребу, що думаєте про Металіст 1925?
– До жеребу ставимось спокійно. У Кубку легких суперників не буває. Металіст 1925 – організована, дисциплінована команда з хорошим підбором гравців, сильні фланги.
– У Другій лізі йде дуже серйозна боротьба, і в весняній частині сезону Локомотив зіткнеться з іще більш посиленими суперниками. Стежите за підготовкою та комплектацією учасників чемпіонату? Як вам сезон взагалі?
– Так, слідкуємо. У Другій лізі зараз серйозна конкуренція, багато команд підсилились, є амбіції, є боротьба за кожне очко. Сезон подобається, прохідних ігор немає.
– Ви є беззаперечним гравцем основи (95% матчів у старті). Чи відчуваєте фізичну втому після насиченої осені, і як оцінюєте свою форму після зимових зборів? З Багрієм не пробували мінятися флангами? Чи зараз вам найбільш комфортно саме праворуч?
– Так, осінь була насичена, а втома – частина процесу. Після зимових зборів почуваюсь добре, функціонально готовий. Мінятися не пробували, комфортніше грати праворуч.
«Мій кузен виступав за Локомотив раніше, а рідний брат грає за національну збірну України»
– Ви родом зі Щасливого – містечка, яке завдяки легендарній спортшколі й інфраструктурі Княжої та Арсенала є одним із центрів дитячого футболу Київщини. Чи був у вас взагалі вибір не стати футболістом, зростаючи в такій атмосфері?
– Чесно? Особливо вибору ніби і не було. Коли з дитинства щодня бачиш поле, форму, тренування – це стає частиною тебе. В Щасливому дійсно є все для спортивного зростаючого покоління.
– А хто ще в вашому роду футболіст? А крім Олександра?
– Окрім Олександра, в мене є рідний брат Денис, який грає в пляжний футбол за команду NC BEACHSOCCER та представляє національну збірну України з пляжного футболу.
– Розкажіть про перехід з юнацького футболу в дорослий. Хто ваш перший тренер? Ви пройшли школи Сходу, Дарниці, Княжої. Хто з тренерів дав вам найкращу базу для гри в обороні?
– Перехід у дорослий футбол – це інший рівень вимог. Перший тренер - Павло Павлович Турда. Він дав мені дисципліну і базу. В цілому кожен тренер залишив своє. Без цього досвіду мене як гравця не було б.
– Наскільки важко було адаптуватися до жорсткого чоловічого футболу після випуску з академії? У яких, можливо, клубах ви проходили перегляд, але не зачепилися?
– Адаптація була відчутною, проте без цього ніяк. Були перегляди в кількох клубах, де не склалося. Але це частина шляху, від кожного досвіду щось береш, і він загартовує. Найголовніше – не зупинятися і використовувати кожну можливість.
«Найважливішим була допомога в адаптації до великого футболу»
– У вашому активі є серйозні трофеї: Кубок України серед аматорів з Авангардом (Бзів) та чемпіонство у Другій лізі з бузівською Нивою. Яка з цих команд була найсильнішою за духом та підбором виконавців?
– Чесно кажучи, ці дві команди неможливо порівняти. Для мене обидві команди залишилися особливими, кожна дала свій урок і сформувала мене як гравця.
– Ви грали за Полісся (Ставки) та Діназ. Чому, на вашу думку, вам вдається закріплюватися в складах команд, які завжди ставлять перед собою високі завдання?
– Я думаю, що це поєднання роботи і ставлення до гри. Я просто роблю свою роботу і віддаюся на 100% на полі.
– Порівняйте рівень тієї чемпіонської Ниви і нинішнього Локомотива. Чи є у «залізничників» той самий потенціал для підвищення у класі?
– Чесно кажучи, порівнювати їх немає сенсу. Зовсім різні команди за часом, складом і досвідом. Кожна має свої сильні сторони і виклики. Головне для нас зараз – робити свою роботу і розвиватися крок за кроком, тоді результат прийде.
– Яку роль штаб Карпенка відіграв у вашій кар'єрі? Це ж не перший, далеко не перший ваш спільний клуб?
– Так, це дійсно не перший наш спільний клуб, тому я не здивований. Для мене найважливішим була допомога в адаптації до великого футболу.
«Фанатська підтримка в Локомотива – просто вогонь»
– Прізвище Ярмак для вболівальників Локомотива не нове – тут грав ваш кузен Олександр. Чи радилися ви з ним перед переходом у березні 2025 року? Чи, можливо, він якось вплинув на ваше рішення приєднатися до «залізничників»?
– Рішення про перехід я приймав самостійно.
– Ви прийшли в команду з Діназу рік тому. Як вас прийняв колектив і наскільки швидко вдалося зрозуміти вимоги попереднього тренерського штабу?
– Колектив прийняв добре. Досить швидко адаптувався до вимог тренерського штабу.
– Локомотив створив справжню сенсацію, вибивши двох представників УПЛ у поточному розіграші Кубка. В чому секрет цих перемог? Це недооцінка з боку еліти чи шалена мотивація «андердога»?
– Секрет у нашій команді і в наших вболівальниках. Ми виходимо і граємо у свій футбол під шалену підтримку з трибун. Звісно, з’являється подвійна мотивація і віра у власні сили.
– Як вам новий формат Кубка України? Для гравців Другої ліги це додаткове навантаження чи унікальний шанс «продати» себе, зігравши проти топ-клубів?
– Однозначно шанс для гравців Другої ліги. Можливість показати себе на вищому рівні і перевірити свої сили. Для кар’єри такі матчі цінні.
– Яку особисту мету ставите перед собою на весняну частину сезону? Чим, окрім перемоги над «Металістом 1925», будете задоволені в червні?
– Особиста мета – стабільна і надійна гра у кожному матчі. Окрім кубку, в нас є головна мета в чемпіонаті – це перемога в Другій лізі і підвищення у класі. Цим і буду задоволений.
– Ваші одноклубники куражаться з Ultras Block – всі ці пам'ятні перфоменси з мегафоном, масками, регбійним шоломом... Вам це близьке чи просто насолоджуєтеся зі сторони? А як вам фанатська підтримка?
– Частіше насолоджуюсь зі сторони, але кайфую не менше, від цього адреналін піднімається. Фанатська підтримка просто вогонь. Вони заряджають, мотивують і допомогають тримати темп, особливо у складні моменти матчу.
– Ви швидкісний гравець, який завжди постачає одноклубників подачами та прострілами. А самі забиваєте вкрай рідко. Знаю, що за Дарницю на першість Києва відзначалися голом, за Полісся в чемпіонаті Житомирщини, за Діназ у Кременчуку (ваш бенефіс - гол+асист). А який гол – типово Ярмаківський? Який хотіли б забити?
– Мені більше подобається віддавати асисти, проте забивати теж приємно, особливо коли це важливий гол для команди або результативне завершення хорошого проходу.
– Останнє. Якщо не запитаємо – нас не зрозуміють. Співак-воїн Ярмак – не ваш родич? 😂
– Дякую за запитання, сьогодні Ви задали його перші 😂 Ні, не родич.