Брати Савчуки - гості YouTube-шоу "Футбольна школа"

Олександр і Петро Савчуки відповіли на питання журналістів "Футбольної школи", де обговорили й потужний сезон Локомотива. 

💬 Отже, «Локомотив» — у чвертьфіналі Кубка України. Хтось взагалі міг про таке мріяти на початку сезону?

Сашко: Я думаю, що загалом про таке мріяти було складно, і, напевно, ніхто серйозно цього не прогнозував. Усі жили від матчу до матчу. Ми побачили жеребкування — і взагалі формат Кубка України цього року дуже цікавий. Наприклад, команда аматорів могла зіграти з грандами українського футболу.

Побачили жереб: випав ковалівський «Колос». Було цікаво перевірити себе на тлі дуже достойної команди Прем’єр-ліги. Так сталося, що вдалося пройти далі. Потім трапився рівненський «Верес». Думаю, що на матч із «Вересом» ми вже виходили трохи впевненіше.

Мріяти — не знаю, напевно, ні. Але виходили, грали від матчу до матчу. І, дякувати Богу, так склалося, що дійшли до такого етапу Кубка України.

💬 У чому головна сила цього досягнення? Я був на матчах проти «Колоса» і «Вереса» на Баннікова — здавалося, що для суперника там просто пекло. Наче звідти неможливо вийти «живим». Це суто бажання, чи є ще якісь чинники?

Сашко: Звичайно, у плані бажання — так. На команди Прем’єр-ліги зайвий раз налаштовуватися не потрібно. Усі хочуть довести, показати себе на фоні таких суперників.

Нам дуже допомагає наш дванадцятий гравець — ультрас. Вони завжди женуть нас уперед, дають цей імпульс не зупинятися. Але я не сказав би, що, наприклад, тільки на Баннікова в нас така жага до перемоги. Якщо, умовно, грати з «Металістом 1925» у Житомирі — я думаю, там буде не менше наснаги й запалу від нашої команди.

Петро: З такими банерами, з такими перформансами не кожна команда Прем’єр-ліги здатна грати в такій атмосфері. Це ж дуже сильно мотивує гравців — виходити й битися за клуб, за цих хлопців, які приходять вас підтримувати. Для вболівальників це теж виглядає як дуже гарна картинка — відчувається справжня атмосфера футболу.

Ви вже згадали, що з «Металістом 1925» доведеться грати на виїзді. Це перший виїзний матч вашої команди в цьому кубковому сезоні. Наскільки це може бути мінусом?

Сашко: Я думаю, що це не стане серйозним недоліком. У Житомирі дуже хороший стадіон. До того ж наш ультрас пообіцяли приїхати й підтримати нас. Вони сказали, що ми почуватимемося як удома, як на Баннікова.

Тому не думаю, що це стане проблемою. Усім хлопцям також цікаво зіграти на стадіоні «Полісся», де приймає «Металіст 1925». Тож я не бачу тут великої складності.

Петро: До того ж на Баннікова ми зараз вимушено приймаємо домашні матчі, бо в нашу рідну арену торік було влучання ракети з боку країни-агресора. Тому ми з нетерпінням чекаємо відкриття нашої нової арени.

Сашко: Наш ультрас з’явився саме цього сезону — завдяки співпраці з громадською організацією 4308. Ми дуже тісно з ними, скажімо так, здружилися. 
Петро: І нам надзвичайно приємно, що нас підтримують чинні військовослужбовці, ветерани війни та воїни, які повернулися з полону.

💬 Давайте трохи відійдемо від теми ультрасу й поговоримо про команду. Ви — брати-близнюки. Як вас відрізняють у команді?

Сашко: Загалом, якщо партнери по команді проводять із нами трохи більше часу, то вже буквально за тиждень-два всі кажуть, що ми зовсім різні — і за характером, і навіть зовні. Просто потрібно трохи більше поспілкуватися, і стає зрозуміло, що ми різні.

Петро: Ну і, напевно, головна різниця між нами — на футбольному полі. Брат — шульга, я — правша, тому для тренера в цьому плані, можливо, навіть простіше. Плюс номер на футболці.

📺 Подивитися випуск можна (і треба!) тут:

🔗 Нагадаємо, цього літа Савчуки давали велике інтерв'ю сайту Sport Arena — його можна прочитати тут.