700 дітей у клубі, новий стадіон, історія та ідентичність: Олександр Єгоров дав велике інтерв'ю про Локомотив

Президент ФК Локомотив (Київ) Олександр Єгоров дав велике інтерв’ю YouTube-каналу On-side: розповів про історію та сучасність клубу, благодійні проекти та реконструкцію інфраструктури для дітей і дорослих, а також пояснив, якою є мета першої команди на найближчі роки.

На YouTube-каналі On-side вийшов великий випуск із президентом ФК Локомотив Олександром Єгоровим. Ведучі програми – Ігор Мельников та Ярослав Українець. У розмові йшлося про відродження найстарішого футбольного клубу столиці, плани реконструкції стадіону, розвиток дитячої академії, власний досвід Єгорова у футболі та майбутнє «Локомотива».

– Вас описують як людину, яка «миттєво закохує в Локо». Як би ви пояснили, чому цей клуб настільки особливий для вас?

– Це дуже легко. Локо – це як рідна дитина. Це перший клуб, де я грав. Я жив прямо навпроти стадіону, виступав під 13-м номером і навіть маю татуювання з емблемою клубу. Зелене й червоне – наші історичні кольори, яким понад 105 років. Їх вигадали залізничники ще до московського Локомотива – на чотири роки раніше. Для мене цей клуб – частина життя. У 2019 році я повернувся у футбол уже не як гравець, а як менеджер, і разом з Укрзалізницею ми почали відроджувати команду.

Клуб живе та існує, він продовжує виховувати майже 700 дітей лише в Києві.

Якщо брати всю Україну, то кількість вихованців вже наближається до кількох тисяч, які нині займаються улюбленим видом спорту. Ми навіть знаходимо можливості фінансувати розвиток професійної команди та команди дубля U-19.

Також активно займаємося реконструкцією стадіонів, причому не за державні кошти — усі роботи фінансуються партнерами та інвесторами, у тому числі закордонними. Це дозволяє спрямовувати ресурси на соціальний розвиток і підтримку дітей, які залишаються в Україні.

Керівництво УЗ на відкритті реконструйованого стадіону ЛокоЧоко

Титульний спонсор дуже хотів, щоб Локомотив повернув статус професійного клубу, адже багато залізничників пам’ятали, що Локо колись грав у чемпіонаті СРСР і чемпіонаті України. Потім, правда, Москва почала тиснути і заявляти, що Локо має бути лише московським клубом — який, до речі, з’явився пізніше за київський.

Вони забрали наші кольори, які придумали залізничники Київського вокзалу. Хоча, якщо бути точним, це не було справжнє «придумування» — просто вибору у київських футболістів-залізнічників не було. Вони починали грати матчі: спершу проти Цукрового заводу, потім — з Дарницьким вокзалом. Форм для гри не було, і вирішили: «Будуть чорні шорти і білі майки». Так і сталося — використали те, що мали.

Залізничники помітили, що у них є прапорці, якими регулюють рух потягів: червоні й зелені. Тканини вистачало, тому шорти зробили червоні, а верх — зелений.

Так і з’явилася наша форма — по суті, із цих семафорних прапорців, якими сигналізують потягам «рухайся» або «стій».

Тому, навіть коли ми почали ребрендінг клубу, було багато критики: «Чому не змінюєте кольори? Ви ж схожі на московський Локомотив». Але чому ми маємо їх міняти, якщо це наші кольори, ми їх придумали? Хай вони грають у своїх болотяних кольорах і називаються, як хочуть. Ми ж точно не будемо змінювати нашу айдентику, бо це прапори нашого семафору, це наша природна ідентичність.

Були пропозиції зробити форму жовто-блакитною, біло-синьою, біло-зеленою. Ми логотип змінили, форму міксуємо, але айдентику, якій вже понад 105 років, зберігаємо.

– У вашій футбольній біографії є англійський Фулхем. Як ви туди потрапили?

– Це сталося випадково. Я був у мовному таборі біля Лондона, де додатково можна було обрати спорт. Я, звісно, вибрав футбол. Після кількох спарингів нас запросили на перегляд у Фулхем. Там я потрапив в академію, але через серйозну травму довелось закінчити кар’єру. Залишився в Англії, здобув освіту перекладача й вчителя англійської. Повернувшись в Україну, розвивав бізнес, зокрема у фармацевтиці. Саме ці кошти частково інвестую в Локо.

Олександр Єгоров і меценат Говард Баффет на відкритті ЛокоЧоко - чудового мультифункціонального стадіону, реконструйованого в тісній співпраці з благодійниками

– У чому принципова різниця між дитячим футболом в Україні та Європі?

– У Європі головне – масовість і розвиток, а не результат у 7 років. Там дитина отримує задоволення від гри, навіть якщо її переводять у слабший дивізіон. В Україні ж з малечку – постійний пресинг, турніри з рахунками 15:0, крики тренерів, тиск батьків. У результаті діти кидають футбол уже в 10–11 років. Це катастрофа. У нас немає єдиної системи: працюють приватні школи, ФОПи, тренери без ліцензій. Усе хаотично.

– Якщо батьки хочуть віддати дитину у футбол, з чого почати?

– Спочатку обирайте школу біля дому. Дитина має висипатися й не витрачати години на дорогу. Перше тренування завжди пробне – дивіться, як тренер працює з дітьми, чи вони щасливі після заняття. Якщо у 13–14 років видно талант і мотивацію, тоді можна вести дитину в сильнішу академію. У Локо є кілька рівнів команд: Локо-1 – чемпіонат України, Локо-2 – міські змагання, Локо-3 – дружні турніри. Ми намагаємося, щоб діти насамперед отримували задоволення від футболу.

– Як у вашій академії із внесками від батьків?

– Це проблема всієї країни. 80% клубів тримаються на батьківських грошах – на форму, збори, виїзди. У Європі є соціальні ваучери для дітей із малозабезпечених родин, у нас цього немає. Ми в Локомотиві прагнемо відмовитись від внесків, особливо для талановитих і соціально вразливих дітей. У нас уже близько 300 таких вихованців займаються безкоштовно.

– Ви згадували про досвід європейських академій. Чи мають тренери «Локомотива» можливість переймати закордонні практики?

– Так, для нас це принципово. Ми організовуємо стажування наших тренерів у Європі, щоб вони бачили, як працюють академії в Німеччині, Польщі чи Англії. Там зовсім інший підхід – від методики до атмосфери. Потім ці знання ми впроваджуємо в «Локомотиві». Це дозволяє дітям отримувати сучасний рівень підготовки, а тренерам – рости професійно й відчувати, що вони частина великого процесу, а не ізольованої системи.

– Який зараз статус клубу?

– Ми вже два роки професійний клуб і виступаємо у Другій лізі.

– Які плани щодо дорослої команди Локомотива?

– Наш основний акцент зараз – дитячо-юнацький футбол. Ми хочемо, щоб кожна дитина мала можливість грати, розвиватися й отримувати задоволення від гри. Доросла команда сьогодні виступає у Другій лізі. Це своєрідний майданчик для випускників нашої академії, щоб вони могли поступово входити у професійний футбол.

Ми не ставимо завдання прямо завтра виграти всі турніри. Наша філософія – виростити своїх вихованців, а вже потім будувати на цьому фундаменті сильну дорослу команду, яка зможе гідно представляти Локомотив і вищі дивізіони.

Олександр Єгоров (у центрі) після історичного матчу Кубка України 2025/26 Локомотив - Колос (Ковалівка), в якому наш клуб переміг представника УПЛ

– У січні 2024-го ракета влучила у ваш стадіон. Як клуб це пережив?

– Це сталося 23 січня о 7:30 ранку. У цей момент там мали бути діти, але, на щастя, тренування ще не почалося. Загинула одна людина, кілька були травмовані. Це був шок: ми тільки закінчили ремонт будівлі. Але того ж дня провели тренування на іншій локації, щоб діти не відчули зупинки.

Коли ми побачили дітей, які стояли й ридали на фоні уламків, я запитав: «Який це рік народження і звідки вони?» Тренери пояснили: цей хлопчик з Бахмута, той — із Донецька, ще один — із Маріуполя. Я зрозумів, що якщо вони побачать, що клуб може закритися, хоч би на місяць чи два, поки ми прибираємо та відновлюємо його, для дітей це стане ще одним серйозним психоемоційним ударом, якого вони не повинні відчути.

Тому того ж дня ми провели тренування на базі КНУБА на Солом’янці. Вони самі подзвонили й запитали, чим можуть допомогти. Я відповів: «Надайте нам поле та критий зал для тренувань». Вони запитали: «Коли вам потрібно?» — «Сьогодні», — сказав я, бо тренування були заплановані на цей день. Усім дітям ми повідомили, що 23-го тренування не відміняються, а просто проходять на іншій локації.

І відтоді ми жодного дня не зупинялися.

Зараз ми вже маємо затверджений проект нового стадіону й готуємось почати реконструкцію. Це буде сучасний спортивний комплекс із футбольними полями, урбан-парком, залами єдиноборств, волейболом, футзалом.

– Яким ви бачите новий стадіон Локомотива?

– Це буде не просто футбольна арена, а справжній спортивний комплекс. Ми плануємо кілька полів для футболу, сучасні роздягальні, медичні та реабілітаційні зони. Окремо передбачаємо урбан-парк для молоді, зони єдиноборств, зали для волейболу та футзалу. Хочемо, щоб це було місце, куди приходитимуть сім’ї: і на тренування, і просто провести час. Наше завдання – відкрити стадіон для громади, зробити його осередком життя району, а не лише базою для команди.

– Які у вас стосунки з футбольною владою столиці?

– У нас гарна співпраця з Федерацією футболу Києва й особисто з Ігорем Кочетовим. Він завжди підтримував відродження Локо. Завжди, як міг, підставляв плече. Сподіваюсь, у майбутньому федерації матимуть бюджети, щоб допомагати дітям займатися безкоштовно. Позитивні зрушення вже є й на рівні УАФ із приходом Андрія Шевченка.

– Які головні кроки потрібні для розвитку дитячого футболу в Україні?

– Три речі:
1.    Кваліфіковані тренери з ліцензіями.
2.    Система фінансування та соціальних ваучерів.
3.    Оцифрування футболістів – єдина база, яка покаже шлях дитини від першого клубу й дозволить уникнути хаосу та крадіжок гравців.

– Традиційна рубрика «Бліц».
– Купе чи люкс? – Купе.
– Квитки на потяг де купуєте? – Тільки офіційний сайт Укрзалізниці.
– Під час подорожі: книга, фільм чи подкаст? – Зазвичай книга або фільм, але з Wi-Fi у вагонах слухатиму подкасти.